Я вже звик, що тебе нема Багарт

Я вже звик, що тебе́ нема́,
Я оди́н засина́ю вдо́ма
І сього́дні ось, зокрема́
Сам із собо́ю веду́ розмо́ву
Мені ти́ша набри́дла вже
Спілкува́нню з тобо́ю нато́мість
Говорю́ я собі́, невже́
Ти лишє́ моя́ підсвідо́мість
Говорю́ я собі́, невже́
Ти лишє́ моя́ підсвідо́мість

Я по́смішку пам'ята́ю твою́
Блиску́чі, з іскри́нкою, о́чи,
А ти десь дале́ко в чужо́му краю́
І я вже до те́бе так хо́чу,
Але́ ра́зом не бу́ти ще нам,
Не зустріча́ти світа́нки,
Ми з До́лею сам на сам
А в неї свої́ забага́нки

За́хід со́нця зустрі́в оди́н
І світа́нок оди́н, без те́бе
Спілкува́ння - ковто́к води́
Та мені́ вже не цьо́го тре́ба
Вдо́ма за́тишок, ти́ша, сміх
При́стань мрій та коха́ння
Бог, я ві́рю, почу́ти зміг
На́ші щи́рі про все проха́ння
Бог, я ві́рю, почу́ти зміг
На́ші щи́рі про все проха́ння

Я по́смішку пам'ята́ю твою́
Блиску́чі, з іскри́нкою, о́чи,
А ти десь дале́ко в чужо́му краю́
І я вже до те́бе так хо́чу,
А ти десь дале́ко в чужо́му краю́
І я вже до те́бе так хо́чу,
І я вже до те́бе так хо́чу,