Я просто вірив Drevo

Я б зараз став на мить сліпий, та правда – брехня...
Сонце, не вірю я тобі...

Ти обнімала, і крики серця мого відчувала...
І ніжні губи твої цілував я.... та ти не була моя...
Десь на тополі, злилися вітром дві нещасні долі...
І приземлилися пожовклим щастям.... що зеленіло колись....
Кохана моя...ти ще там

Прошу,молю...не пізно нам усе повернути...і стерти всі муки...

Хоч і не буду я з тобою...та я кричу і молю долю....
Єдина моя.... людина сонця...моя.....ти навік моя...

Приспів.

Згадай тепло, згадай печалі все що в нас було...
Згадай і відпусти...думки нехай буде пустота...
Кохання... воно уб'є колись усі страждання...
Народиться дощем весняним раннім...
Та ти не будеш моя.....ти не будеш моя...ти не будеш моя...