Вільна душа Маргарита Осика

Я йду серед тіней, в думках у полоні
Хвилини зникають і світло п'янить.
Ховаю у серці, як квітку в долоні.
Усе, що минуло, але буде жить.
Ці спогади гріють, мов полум'я свічки,
Вони як примари ясніші вночі.
і все, що було пам'ятатиму вічно,
Та голос говорить "Пора далі йти!".
♪
Залишу за спиною тінь минулих днів,
Відпускаю все, що не приносило змін.
Серце відкрите, готове до дива,
Вперед і до мрій —Я буду щаслива!
Залишу за спиною тінь минулих днів,
Відпускаю все, що не приносило змін.
Серце відкрите, готове до дива,
Собі дозволяю —Я буду щаслива!
І кожен мій крок — то мов танець на вітрі,
Де мрії сплітають в світанки вогні.
Дорога веде через вулиці світлі,
Надія й любов десь живуть у мені.
Минулого досвід, болючі уроки
Забрати не зможе ні час, ні дощі.
Щоразу боїшся, коли робиш кроки
Та голос благає "Пора далі йти!".
♪
Залишу за спиною тінь минулих днів,
Відпускаю все, що не приносило змін.
Серце відкрите, готове до дива,
Вперед і до мрій —Я буду щаслива!
Залишу за спиною тінь минулих днів,
Відпускаю все, що не приносило змін.
Серце відкрите, готове до дива,
Собі дозволяю —Я буду щаслива!
Стою на краю у сумнівах знову.
Вогонь ще горить, думки спокуша
Та чую знайому , тиху розмову —
Бажає польоту вільна душа.
♪
Залишу за спиною тінь минулих днів,
Відпускаю все, що не приносило змін.
Серце відкрите, готове до дива,
Вперед і до мрій —Я буду щаслива!
Залишу за спиною тінь минулих днів,
Відпускаю все, що не приносило змін.
Серце відкрите, готове до дива,
Собі дозволяю —Я буду щаслива!