Зачинаючи kolibri

Словами холодними по очам, по очам, 
Засинаючи, думаю про нас по ночам, по ночам. 
Місто засинає, дощ накрив всю мою печаль, 
Я так втомився сумувати.
Словами холодними по очам, по очам, 
Засинаючи, думаю про нас по ночам, по ночам. 
Місто засинає, дощ накрив всю мою печаль, 
Я так втомився сумувати, 
Я так втомився сумувати.
♪
А в квартирі тепер тільки дим і запах твій, 
Я в кожному звуці шукаю відлуння надій. 
Ти десь там за сотні 
Забитих дощем автострад, 
А я тут у місті, де кожен ліхтар — як кат.
Ми затерли всі фото, але пам’ять не видалиш, ні, 
Ти снишся щоночі, ти знову приходиш у сні. 
Твій номер у списку заблокованих, але не в душі, 
Ми пишемо фінал, де обоє — самотні чужі. 
Ти п’єш свою каву, дивлячись в інші вікна, 
Нам було так мало, а зараз уже все одно.
 Розлука на смак — як метал і дешевий табак, 
Я вимкнув свій біль, та про тебе забути ніяк.
♪
Словами холодними по очам, по очам, 
Засинаючи, думаю про нас по ночам, по ночам. 
Місто засинає, дощ накрив всю мою печаль, 
Я так втомився сумувати.
Словами холодними по очам, по очам, 
Засинаючи, думаю про нас по ночам, по ночам. 
Місто засинає, дощ накрив всю мою печаль, 
Я так втомився сумувати, 
Я так втомився сумувати.