Ліра Кому Вниз

Світало. Тихо диха
Між росами тіло.
Упале, заспале тіло душу білую гріло.
Над тілом зійшли вишні –
Не марило тіло –
Росою рясною тіло душу білую вмило.

Там – неба води,
Як світ променистий,
Світ прозорий, чистий –
Плід неба вроди.
Там сонце встало,
Там сонце сіло –
То все-вишні бавили тіло.

Приспів:
Зітхай, востаннє зіграй,
Лірнику снів неземних.
Україною вишні
Кольору злив рясних.

Світало. Вигравало
Над росами тіло.
Красою ясною тіло душу вабило сміло.
Шляхами, під небесами
Гуляючі мрії,
Як вії повії, як аркан у зайди на шиї.

Там – неба води,
Як світ променистий,
Світ прозорий, чистий –
Плід неба вроди.
Там сонце зій шло,
Там сонце сіло –
То все-вишні бавили тіло.

Приспів

Світало. Рівно диха
Блукаюче тіло.
Світання вітало, як арканом бавилось уміло.
А небо – сонця зливи –
Потоками било,
Красою рясною –
То все-вишні бавили тіло.

Приспів