Після мене kryzhana

Як добре, що смерті не боюсь я...
Та все ж не хочу помирати.
У цьому світі речі є,
Які з собою не забрати.
♪
Та що залишиться опісля?
І як мене згадають люди?
Про що співатимуть пісні
Коли мене на світі вже не буде?
♪
Я саджаю дерева в саду,
Під їх тінню ніколи не відпочину.
Та для когось вони зацвітуть,
Коли я світ цей назавжди покину.
♪
Я розчинюся у безодні,
Я стану теплим літнім вітром,
Візьми мій попіл у долоні,
І підем мандрувати світом.
♪
Розвій мене там, де свобода,
Де сонце сходить у полях.
Я буду поруч, як природа,
Я буду світлом у твоїх очах.
♪
Я залишаю після себе
Не гори срібла, не палаци,
А лиш пісні, що линуть в небо,
І чесний слід своєї праці.
♪
Мої сліди змиють дощі,
Зітруться на граніті дати,
Але тепло в твоїй душі
Ні час, ні смерть не зможуть відібрати.
♪
Я запалюю в ніч маяки,
Хоч мій човен не сходить на воду.
Та для когось шлях вкажуть вони,
І врятують крізь шторм і негоду.
♪
Я розчинюся у безодні,
Я стану теплим літнім вітром,
Візьми мій попіл у долоні,
І підем мандрувати світом.
♪
Розвій мене там, де свобода,
Де сонце сходить у полях.
Я буду поруч, як природа,
Я буду світлом у твоїх очах.
♪
Як добре, що смерті не боюсь...
Візьми мій попіл у долоні.
Я вітром літнім обернусь...
Я не помру.
Я у безодні розчинюсь.